Спрашивают, как достичь состояние внутреннего счастья?
Человек его испытывает в ряде случаев: слова, картинки, гормональное равновесие .. Если не умеете, не хотите с утра помолиться, то хотя бы, посмотрите на себя в зеркало, назовите себя и скажите себе: ах, какой (какая) хороший (хорошая) ... и.. улыбнитесь!
Подарите себе этот кусочек ни от кого не зависящего счастья!
Позже расскажите о своей любви людям, поделитесь своей внутренней радостью. даже когда вам туда, во внутрь, нагадят, а это будет непременно, ибо не все знают о внутреннем счастье... выпейте стаканчик чистой водички и снова скажите, ах, какой (какая) Я хороший (хорошая)!
Пожелайте всем Любви и Счастья! вы увидите, как придет в равновесие ваше состояние, как будет легко и свободно думаться!
Пойте, улыбайтесь, радуйтесь, дарите Любовь окружающему вас Миру!
Помните: Никому не важно, какие вы!
Важно, что вы можете, чем светитесь! Научитесь себя ценить и тогда вас оценят другие!)))
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
