Десь у Плеромі тихо та огрійно...
Немає конкуренції, війни.
Там пахне портулак і жовте сіно.
Мотається і рветься сонценить...
Сидять вчорашні недруги у колі,
Попихкують, підкашлюють, гудуть.
Не треба амуніції та солі.
Вирішують: у чому ж смерті суть?
Так довго не приходить Мати Божа.
Так гірко, несусвітньо в далині.
Комп зависає... Щит на огорожі.
І ніде наловити щук, линів.
І кожному відкрилося дитяче.
І виходу немає у пітьму.
Плерома набрида – жовтогаряча.
Хоча – нарешті – просторо уму.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Как легко нам быть святыми . - Николай Зимин Как легко нам быть святыми
Рядом с падшими , блатными
За церковными дверями ,
Когда пастырь рядом с нами .
А когда закрылись двери ,
Мы в Маммону свято верим
И забыв о небе , Боге ,
Гоним сотню по дороге .
Но что , правда , нелегко нам -
Божьим следовать законам ,
Когда Богу в подтвержденье -
Веры нашей поведенье ...
