Життя було у кожного своє, інколи воно було нестерпним, часом з’являлась надія на щось, потім знову розчарування, внутрішня порожнеча, сором, страх… Хотілось сховатись від цього світу, накритись ковдрою і просидіти так цілий день, щоб ніхто не бачив, не чіпав, просто забутись, та нічого не виходило…
Але одного ранку прийшов Ти (Ти і раніше приходив, але якось було не до того: справи, діти, батьки, робота, навчання, проблеми…). Але «сьогодні» було якесь особливе, серце у мене голосно стукало, наче хотіло на волю…
Я стояла на колінах і чекала коли ти прийдеш і спасеш мене від цього всього, або я просто помру і все… Я молилась: сльози капали і ставало то легше то важче… Але раптом Ти прийшов і стало по-іншому: і тепло, і радісно, і спокійно, і затишно. Це була Твоя присутність… Я відчула що я потрібна, саме така як я є, така неправильна… Я плакала, але це були інші сльози: я раділа,бо звідкись знала, що тепер все буде добре, мене торкнулась велика добра сила і ця сила Господь…
Елена Качан,
Украина
Киевская церковь "Божий Дар" Спасибо Господу за Его дары и вся слава Ему e-mail автора:olenakachan@gmail.com
Прочитано 8122 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
мысли в авоське-41 - irina kramarenko Людей верующих, как бы ни протекала их жизнь, сколько бы скорбей и бедствий ни приходилось им претерпевать, в душе хранится живое сознание, что собственно иной жизни христианину и ожидать не следует, что если нашему Учителю и Господу пришлось претерпеть в жизни все горести, даже до крестной смерти, то нам ли отказываться от них????
