Кожного дня дивлячись людям у вічі, помічаєш скільки болі, розчарувань виражають деякі їх обличчя. Особливо це стосується твоїх близьких, друзів, долі яких ти хоч трохи знаєш. Хочеться їм усім сказати: є, ….є поміч, є допомога від усіх бід, є Той, хто підніме, заспокоїть, допоможе, бо Він хоче це зробити, бо Він люблячий, Він знає нас, ми йому не байдужі!
Нещодавно я зустрічалась зі своєю подругою, вона в житті пережила багато трагедій, розчарувань, хворобу… Я дивилась їй у вічі а там тиха біль і сум…Молода, гарна, розумна жінка, і, стільки суму в одній людині… Як це важко, який це вантаж… Для чого вона прийшла у цей світ? Щоб страждати?, Ні – для любові, для того щоб літати (хоча б уві сні), насолоджуватись, народжувати дітей, і жити… дихати на повні груди, щоб нічого не сковувало, не заважало, а була легкість, радість!
Ми сидимо у кафе за столиком і я їй говорю: «…так, зараз справи не дуже, життя важке, складне, але є Той хто може все змінити, направити, допомогти, підняти, заспокоїти, зцілити…. Я не пам’ятаю, що я їй ще говорила, але хотіла переконати щоб вона прийняла Ісуса Христа своїм Господом і Спасителем, бо Він любить її, Він вмер за неї і Його кров може омити її від усіх життєвих бід… Тільки треба прийняти Його в своє серце … і все, більше нічого не потрібно робити, все інше Він зробить Сам твоєю ж рукою (треба тільки попросити), бо це Господь, Він великий, всемогутній, всесильний…
А вона відповідає: «… я ще не готова, може потім, пізніше… не зараз… не тепер…» І мені хочеться встати і трошки пострибати (як це робить мала дитина), залізти десь вище і знову пострибати і кричати» «…ну прийми Ісуса!!!», хочеться впасти на коліна і благати: «…ну прийми Ісуса, прошу, Він же давно тебе чекає, Він тебе любить, Він же страждає, коли бачить як ти мучишся…»
А я тихо сиджу і відповідаю: «Добре, не зараз, так пізніше…» А у самої кричить і плаче серце : «…ну як же ж так? скільки можна чекати, скільки можна дозволяти дияволу нівечити своє життя?» І зустріч закінчується, я іду додому, а мені боляче, боляче від того, що Господь хоче протягнути руку, підняти, вирвати тебе з життєвих кайданів, а ти не даєшся, все далі розраховуєш на своє «Я!». Ну що може зробити твоє «Я!» у цьому великому повному зла світі!?
Люди, я хочу звернутися до вас. Тільки не кажіть що у вас все «ОК!» Я не вірю. Інколи буває нестерпно важко, я знаю про що кажу , сама колись була в таких умовах. Але є надія, є Господь, який дуже хоче вам допомогти, ви тільки покличте Його (усім серцем), і Він прийде… обов’язково, бо Бог – це Любов, Любов прийде до вас.
Елена Качан,
Украина
Киевская церковь "Божий Дар" Спасибо Господу за Его дары и вся слава Ему e-mail автора:olenakachan@gmail.com
Прочитано 8561 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Слепой. - Николай Зимин Очень нелегок,очень труден путь наш в небеса.Но разве небесный Божий дом не стоит всех наших усмлий , пусть на разрыв души и сердца,чтобы идти по нему, не сворачивая и не оглядываясь назад? Не задаваясь вопросом: а почему только Я должен,а он,сосед , не хочет?.. Смотреть вперед на Христа,на Его кровь и раны. чтобы не быть искушаемым сиеминутной выгодой и удовольствиями...И тогда Бог скажет тебе:Сын мой,войди в дом мой и раздели со Мною трапезу.Ты был верен и над многим тебя поставлю.Будь верен только во всем...
Что в небо путь душе любой
Один - через Христа.
Через Голгофы крест святой
И своего креста
Нелёгкий груз, что дан тебе
Изменчивой судьбой,
Чтобы душа, оставив грех,
Вернулась в дом родной.
