Рубиновый костер рябин,
Костер твоей души.
Ты танца Вечности шаги
Освоить не спеши.
Своей рукой Я поведу,
Вовек не отпустив!
Доверься Вечности Моей,
Земную боль простив.
Кружась над бренностью земли,
Ты легкость ощути!
Танцуем Мы с тобой вдвоем!
Прости людей, прости!
Рубиновый костер рябин,
Костер твоей души,
Мы в танце Вечности с тобой,
Моя любовь царит!
Наталия Минаева,
Рига, Латвия
"Он ввел меня в дом пира, и знамя Его надо мною - любовь". Песня Песней 2:4
Любовь Моя - поэзия души...и это все о Нем
Прочитано 12061 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 4,67
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
ИИсус приглашает тебя на Свой танец Вечности уже на земле. В духе оставить суету сует (свобода духа) и наслаждаться Его жизнью. Ведь в танце ведет всегда один, те. следовать за Духом Святым :) благословений
Надежда
2009-11-15 16:36:35
Прекрасный стих, проникновенный! Красивый! Комментарий автора: Аминь. Танец с Иисусом это вечность, которая началась на земле.
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
